Порядок поділу майна подружжя. Судова практика

Статтею 69 Сімейного кодексу України закріплено право чоловіка та дружини на поділ майна яке належить їм на праві спільної сумісної власності, причому такий поділ можливо здійснити без розірвання шлюбу. Поділ може здійснюватись за взаємною згодою шляхом укладення договору про поділ майна подружжя або в судовому порядку. Договір про поділ нерухомого майна подружжя повинен бути нотаріально посвідчений.

Яке майно подружжя підлягає поділу?

Поділу підлягає майно подружжя яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Отже для того щоб з’ясувати чи підлягає майно поділу між подружжям потрібно встановити,  чи віднесено таке майно до спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Відповідно до п.23 Постанови пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.07 р. про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя (далі – Постанова пленуму ВСУ №11 від 21.12.07 р.), вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною  власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

При поділі майна подружжя, яке належить їм на праві спільної сумісної власності вважається, що частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначене шлюбним договором або домовленістю між ними. Крім того, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За наявності підстав, суд своїм рішенням може збільшити частку дружини, чоловіка, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст. 70 СК України).

Стаття  61 СК України визначає, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, зокрема це:

  1. заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя;
  2. гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за договором, укладеним в інтересах сім’ї;
  3. речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
  4. статутний капітал та майно приватного підприємства (ТОВ, ПАТ і т.д.) (Рішення Конституційного Суду № 17-рп/2012 від 19.09.2012).

Відповідно до п. 24 Постанови пленуму ВСУ №11 від 21.12.07 р., при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.

Яке майно не підлягає поділу:

За змістом ст. 57 СК України не підлягає  поділу майно, що є особистою приватною  власністю дружини чи чоловіка. До такого майна зокрема належить:

  1. майно набуте дружиною чи чоловіком до шлюбу;
  2. майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  3. майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали чоловіку чи дружині особисто;
  4. житло, набуте чоловіком чи дружиною за час шлюбу внаслідок його приватизації в порядку передбаченому законом;
  5. земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
  6. речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
  7. премії та нагороди,  одержані за особисті заслуги;
  8. кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала дружині чи чоловіку, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
  9. страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю дружини чи чоловіка.

Слід зазначити, в судовому порядку може бути визнано особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, яке було набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (ст. 57 СК України)

Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя

За загальним правилом, яке встановлено ст. 71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо між подружжям не було досягнуто домовленості поділ проводиться в судовому порядку. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Замість частки у праві спільної сумісної власності на майно одному з подружжя, за його згодою, може бути присуджено грошову компенсацію, яку попередньо другий з подружжя повинен внести на депозитний рахунок суду. Згода другого з подружжя не потрібна у випадку, якщо:

  1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
  2. річ є неподільною;
  3. спільне володіння і користування майном є неможливим;
  4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї (ст. 365 ЦК України).

Відповідно до п.15 Постанови пленуму ВСУ №11 від 21.12.07 р., початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109,  110 СК),  а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК). Строк позовної давності застосовується загальний та складає 3 роки.

Судова практика про поділ майна подружжя

19.09.12 р. у справі №1-8/2012 Конституційний Суд України при офіційному тлумаченні ч.1 ст. 61 СУ України прийшов до наступних висновків«На думку Конституційного Суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, — це окремий об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності»

У вказаному рішенні Конституційний суд вирішив: «В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя».

02.10.13 р. Верховний Суд України у справі №6-79цс13 прийшов до наступних висновків: «Водночас у справі, яка переглядається, судом установлено, що нерухоме майно придбане ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем, хоча й під час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за кошти, що одержані ним від третіх осіб для здійснення підприємницької діяльності.

Установивши факт отримання  ОСОБА_2 коштів від  третіх осіб з метою придбання спірних нежилих приміщень для здійснення підприємницької діяльності та не встановивши поворотний характер цієї допомоги, суд неправильно застосував норму ст. 60 СК України й дійшов помилкового висновку про набуття придбаним майном статусу спільного майна подружжя, оскільки в силу вимог ст. 57 СК України, майно, отримане одним із подружжя за безвідплатною угодою або за кошти, які належали йому особисто, є його приватною власністю».

Таким чином у зазначеному рішенні ВСУ прийшов до наступних правових висновків: «належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти  або спільна праця подружжя.

Отже, майно фізичної особи – підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до    ст. 57 СК України, а не як об’єкт  спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України.

Посилання на рішення Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи – підприємця не спростовує зазначених висновків, оскільки в цьому рішенні мова йде виключно про статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя».

Нажаль є незрозумілою позиція Верховного Суду України у вказаній постанові стосовно правового режиму майна фізичної особи підприємця при поділі майна подружжя. Незрозумілість полягає у тому, що ВСУ сам собі суперечить у даній Постанові, оскільки спочатку наголошує на тому, що для віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя необхідно встановити факт набуття майна під час шлюбу та той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця. А слідом дає зовсім протилежний висновок, про те, що майно фізичної особи – підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність.

З часу прийняття вищевказаної постанови виникло багато суперечок, на тему чи може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя та предметом поділу майно фізичної особи підприємця, відповідь – Так, може, що підтверджується наступним правовим висновком Верховного Суду України.

11.03.15 р. Верховний Суд України у справі №6-21цс15 виклав наступну правову позицію: «Системний аналіз статей 57, 60, 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними».

Таким чином, підстави для суперечок з даного приводу на сьогоднішній день відсутні.

01.07.16 р. Верховний Суд України у справі № 6-612цс15 прийшов до наступних висновків: «Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм  майна, згідно з якими:

  • майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;
  • майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості СК України містить винятки із загального правила. Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя»

Зразок позовної заяви про поділ майна подружжя — ТУТ.


Комментарии:

Оставить комментарий

Перейти к верхней панели