Відшкодування витрат на правову допомогу у Цивільному процесі

Часто так трапляється, що суди відмовляють у задоволення вимог, щодо відшкодування витрат на правову допомогу, при ухвалення рішення на користь такої особи. В даній статті проаналізована проблематика даного питання та вказано порядок, якого необхідно дотримуватись задля уникнення таких негативних ситуацій.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 12 ЦПК України. За приписами ст. 79, 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України,  витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

З викладеного слідує, що на відміну від Господарського процесу витрати на правову допомогу у Цивільному процесі відшкодовуються не тільки у випадку надання такої допомоги адвокатом, а і у випадку якщо правову допомогу надавала особа яка є фахівцем у галузі права.

Згідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Крім того, ч.2. ст. 84 ЦПК України визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах — суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Читайте також: відшкодування витрат на правову допомогу у господарському процесі

Визначення окремим процесуальним діям наведеним у вищевказаному Законі за які відшкодовуються витрати на правову допомогу у Цивільному процесі дав ВССУ у своїй постанові №10 від 17.10.14 р.

Відповідно до п.48 Постанови пленуму ВССУ №10 від 17.10.14 р., витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов’язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того, ст. 56 ЦПК України передбачений спеціальний порядок допуску особи яка надає правову допомогу, що полягає у наступному.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Таким чином, за правилами  ч. 2 ст. 56 ЦПК України особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається до участі у справі ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Тут можна ознайомитись з порядком відшкодування витрат на правову допомогу у Господарському процесі.

Судова практика при відшкодуванні витрат на правову допомогу

Рішення ВССУ від 15.10.14р.:

«Згідно наданого позивачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24 жовтня 2013 року юридичні послуги надані в повному обсязі, їх загальна вартість склала 500 грн (а. с. 19). Вказані кошти ОСОБА_3 сплатив шляхом внесення на рахунок ПП «Власт», вказаний у договорі про надання юридичних (правових) послуг, що підтверджується квитанцією № 7076.376.1 від 24 жовтня 2013 року       (а. с. 63). Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам    ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України зазначене не врахували, не застосували норми законодавства, які підлягали застосуванню та дійшли до передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Склад та розміри витрат, пов’язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн, які підлягають стягненню з відповідача.»

Рішення АСДО від 14.07.14р.:

«Відповідно до п. 11 роз’яснень   постанови  Пленуму Верховного Суду України, від 12.06.2009,  № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником, і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПКПри розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не заявляв клопотання про допуск ОСОБА_5 до участі у справі у якості особи, яка надає йому правову допомогу. ОСОБА_5 фактично приймала участь при розгляді цієї справи в якості представника, вартість послуг якого відповідно до чинного законодавства не можуть  бути стягнені з другої сторони у справі. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, зокрема квитанція про оплату послуг адвоката ОСОБА_5. З огляду на це колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення судових витрат з надання правової допомоги не підлягають задоволенню».

Рішення АСДО від 07.04.14р.:

«До матеріалів справи доданий договір від 07.11.2013 року між ТОВ «Юридична компанія «Мистецтво Права» про надання ОСОБА_3 юридичних послуг (а.с.26), яким фірма (п.2.1) зобов’язується надати зокрема послуги представництва замовника у судових засіданнях по справі. Як вбачається з п. 4.3 вказаного договору, після надання послуг Юридична фірма оформлює акт виконаних робіт. У матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт. Крім того, відповідно до ч.1 ст.38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. З пункту 1.1. договору про надання юридичних послуг, надавати послуги позивачу буде працівник фірми юрист -ОСОБА_5. На підставі цього договору інтереси позивача в суді представляла ОСОБА_5, як представник. Відповідно до ч.1,2 ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги; така особа має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні; така особа допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Відповідно до п. 11 роз’яснень   постанови  Пленуму Верховного Суду України, від 12.06.2009,  № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником, і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК. При розгляді справи в суді першої інстанції позивач не заявляла клопотання про допуск ОСОБА_5 до участі у справі у якості особи, яка їй надає правову допомогу. Отже, ОСОБА_5 фактично приймала участь при розгляді цієї справи в якості представника, вартість послуг якого відповідно до чинного законодавства не можуть  бути стягнені з другої сторони у справі. Крім того, як вбачається з п. 4.3 вказаного договору, після надання послуг Юридична фірма оформлює акт виконаних робіт, однак в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт.  З огляду на це колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення судових витрат з надання правової допомоги не підлягають задоволенню».

Рішення АСДО від  28.07.14р.:

«Як слідує з матеріалів справи правову допомогу позивачу надавав представник, фізична особа -підпрємець  ОСОБА_4. Відповідно до ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права, однак позивач не надав суду належних доказів про те, що фізична особа- підпрємець  є  таким фахівцем. В матеріалах справи відсутні докази  про кількість годин, які затрачено для надання правової допомоги  по справі та  доказ сплати витрат на правову допомогу. Позивач не надав суду розрахунок витрат на правову допомогу, яка визначена ним в розмірі 2000 грн. За вказаних обставин у суду не було підстав для задоволення вимог в частині стягнення на користь позивачів витрат за надання  такої допомоги».

Рішення АСДО від 23.04.14р. :

«Як убачається з матеріалів справи між позивачем ФОП ОСОБА_2 та  ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 001/Р-0505/2012 про надання юридичних послуг від  07 травня 2012 року (а.с. 8-9), згідно якого останній взяв на себе зобов’язання щодо надання клієнту юридичних послуг по зверненню до суду про стягнення заборгованості з осіб, які уклали договори з клієнтом та порушують їх умови. Згідно додатку № 26 до вищевказаного договору сторони домовилися про  оплату правових послуг в розмірі 450,00 грн. за ознайомлення з матеріалами справи і досудового вирішення спору та складання позовної заяви шляхом готівкового розрахунку безпосередньо після підписання даного додатку до договору про надання юридичних послуг № 001/Р-0505/2012 від 07.05.2012 року. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 закінчив у 2007 році Одеську національну юридичну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юрист,  тобто є  фахівцем  в галузі права. Враховуючи  вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу є помилковим».

 


Комментарии:

Оставить комментарий

Перейти к верхней панели